~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Походження підгалянської вівчарки точно невідоме, але припускається, що великі білі гірські пастуші собаки появилися в гірських районах Європи в результаті переселення народів понад тисячу років тому. Їх предками були собаки, які мандрували разом з стадами із Азії, зокрема, із Тібету. Пастуші пси походять від азіатських і північноєвропейських вовків, безпосередніми нащадками яких є тібетські мастифи, кавказькі і середньоазіатські вівчарки, сенбернари, ньюфаундленди і наш підгалянець. Мандруючи разом зі стадами овець і кіз пастухи розповсюдили своїх білих пастуших собак на гірських теренах Європи (Карпати, Татри, Альпи, Піренеї). Найближчими родичами підгалянської вівчарки є словацький чувач, угорський кувас, італійська мареммо-амбруцька вівчарка, велика піренейська гірська собака.
Образ підгалянця тісно пов’язаний з татранським та карпатським краєвидом, де з давніх-давен був помічником ґазд і пастухів. Ці пси не лише допомагали випасанню овець, а й стерегли стадо перед нападами грабіжників.
Великі розміри, сила і відвага, якими володіють підгалянські вівчарки, допомагали не тільки охороні стада, але й у поєдинках з вовками і ведмедями.
Підгалянець – це сторож стада. Працювали зазвичай в групі, лежали в тіні і оглядали околиці. Чутливі до найменшого шелесту. Не чекали на команди людей, а самі вирішували, коли потрібно втрутитися, працювали самостійно. Загалом це пси дуже стримані, спокійні, не істеричні, але, якщо вважають, що господаря, чи його власність потрібно обороняти - можуть бути небезпечні.
Обдарований від природи прекрасним нюхом відшукує загублених тварин, але захоплений пошуком, під впливом інстинктів може діяти на власний розсуд. Часом бачить і чує більше від нас, отже варто довірити деякі справи в його „лапи”.
Підгалянські вівчарки добре переносять довгі холодні зими. Останніми десятиліттями в Татрах туризм витіснив випасання овець на друге місце. Тому зараз татранська вівчарка використовується для особистого захисту і як сторож в приватних будинках і на фермах.
Турботу про стадо переносить на родинний ґрунт. Падгалянець з такою самою пристрастю опікується дітьми, з якою турбується про ягняток. Подібно до того, як робить обхід стада, підгалянець, ніби ненароком, контролює і «рахує» своє «стадо родинне».
Підгалянець проявляє лагідне і приязне відношення до домашніх тварин і не має до них агресії. Він опікується хатніми звірятами. Вони почуваються безпечно в товаристві вівчарки. Багато котів приятелюють з підгалянцями, але це відноситься лише до котів, які належать до «родини» підгаляна.
Вночі пильнує, навіть, лежачи з замкненими очима, піднімає щохвилини вуха, слухаючи, що діється навколо. Вистачає одного підозрілого шурхоту, щоб він зірвався на рівні ноги. Справжнім сенсом життя підгалянця є сторожування - має це глибоко в крові. Можна сказати, що цуценята отримують цей дар разом з молоком матері. Чутливість є характерною рисою підгалянської вівчарки. Протягом дня видається заспаною, навіть, сплячою, але це лише видимість - прагнення охороняти свій дім і свою сім’ю є її первинною потребою. Їй не потрібно спеціального навчання на охорону, оскільки при цьому втрачається багато приємних якостей її характеру.
Підгалянська вівчарка не любить працювати з примусу і від неї не слід очікувати повного послуху і покори, все, що вона робить, робить лише через любов до свого господаря.
Йому необхідний тісний контакт зі своєю сім’єю, причому краще за все вона почуває себе в будинку з ділянкою, коли сама може вирішувати, гуляти їй на вулиці, чи залишитись вдома.
При правильному вихованні агресивність її в сім’ї абсолютно виключена. По відношенню до чужих підгалянська вівчарка поводить себе насторожено і стримано, але не нападає, а зуби показує лише в крайньому випадку.
Цей великий білий пес є розумним, самостійним, веселим, нервово стійким, сміливим, розсудливим і гоноровим. Має сильне почуття справедливості, а за виказану доброту у відношенні відповідає вірністю і великою любов’ю.
Не зносить брутального поводження і пам’ятає образи. Легко вчиться, але не можна його навчати опираючись на фізичний примус.
Ця величезна біла собака є дуже незалежна. В роботі пильна і активна. Її можна утримувати як в домі, так і у вольєрі.
Щасливий підгалянець – це пес, який живе у сталому контакті з власником, його родиною, який крім повної миски щоденно отримує порцію пестощів і при цьому може віддячити своєю працею, пильнуючи «родинну» територію.
Якщо Ви хочете мати пса, мешкаєте в будинку з подвір’ям, є рішучою людиною, але лагідною і сердечною (вертаючись змученим з роботи, завжди знайдете сили, щоб поцілувати дружину (чоловіка), пригорнути дитину, приласкати пса), то Ви є відмінним кандидатом, щоб стати власником підгалянської вівчарки!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~