Головна » Статті » Мої статті

Історія походження породи
 У підгалянської вівчарки декілька назв. Це і гірська вівчарка Татр, і татранська вівчарка. В Канаді, США та багатьох країнах Європи ця собака є дуже популярною. Тут її називають Tatra dog. Наприклад, у Голандії цих собак чи не більше, ніж у самій Польщі – країні походження. Татранська вівчарка може перевозити грузи, захищати стада домашніх тварин від вовків, її використовують для розшукової і рятівної роботи, а також подібно до дельфінів – до роботи з неповносправними дітьми. На території США і Канади підгалянські вівчарки працюють в міліції та армії. 


Історія

    Походження підгалянської вівчарки точно невідоме, але припускається, що великі білі гірські пастуші собаки появилися в гірських районах Європи в результаті переселення народів понад тисячу років тому. Їх предками були собаки, які мандрували разом з стадами із Азії, зокрема, із Тібету. Пастуші пси походять від азіатських і північноєвропейських вовків, безпосередніми нащадками яких є тібетські мастифи, кавказькі і середньоазіатські вівчарки, сенбернари, ньюфаундленди і наш підгалянець. Мандруючи разом зі стадами овець і кіз пастухи розповсюдили своїх білих пастуших собак на гірських теренах Європи (Карпати, Татри, Альпи, Піренеї). Найближчими родичами підгалянської вівчарки є словацький чувач, угорський кувас, італійська мареммо-амбруцька вівчарка, велика піренейська гірська собака. 

Образ підгалянця тісно пов’язаний з татранським та карпатським краєвидом, де з давніх-давен був помічником ґазд і пастухів. Ці пси не лише допомагали випасанню овець, а й стерегли стадо перед нападами грабіжників.

Великі розміри, сила і відвага, якими володіють підгалянські вівчарки, допомагали не тільки охороні стада, але й у поєдинках з вовками і ведмедями.

Характер

  Підгалянець – це сторож стада. Працювали зазвичай в групі, лежали в тіні і оглядали околиці. Чутливі до найменшого шелесту. Не чекали на команди людей, а самі вирішували, коли потрібно втрутитися, працювали самостійно. Загалом це пси дуже стримані, спокійні, не істеричні, але, якщо вважають, що господаря, чи його власність потрібно обороняти - можуть бути небезпечні.

Обдарований від природи прекрасним нюхом відшукує загублених тварин, але захоплений пошуком, під впливом інстинктів може діяти на власний розсуд. Часом бачить і чує більше від нас, отже варто довірити деякі справи в його „лапи”.



Підгалянські вівчарки добре переносять довгі холодні зими. Останніми десятиліттями в Татрах туризм витіснив випасання овець на друге місце. Тому зараз татранська вівчарка використовується для особистого захисту і як сторож в приватних будинках і на фермах.


Турботу про стадо переносить на родинний ґрунт. Падгалянець з такою самою пристрастю опікується дітьми, з якою турбується про ягняток. Подібно до того, як робить обхід стада, підгалянець, ніби ненароком, контролює і «рахує» своє «стадо родинне».



Підгалянець проявляє лагідне і приязне відношення до домашніх тварин і не має до них агресії. Він опікується хатніми звірятами. Вони почуваються безпечно в товаристві вівчарки. Багато котів приятелюють з підгалянцями, але це відноситься лише до котів, які належать до «родини» підгаляна.



  Вночі пильнує, навіть, лежачи з замкненими очима, піднімає щохвилини вуха, слухаючи, що діється навколо. Вистачає одного підозрілого шурхоту, щоб він зірвався на рівні ноги. Справжнім сенсом життя підгалянця є сторожування - має це глибоко в крові. Можна сказати, що цуценята отримують цей дар разом з молоком матері. Чутливість є характерною рисою підгалянської вівчарки. Протягом дня видається заспаною, навіть, сплячою, але це лише видимість - прагнення охороняти свій дім і свою сім’ю є її первинною потребою. Їй не потрібно спеціального навчання на охорону, оскільки при цьому втрачається багато приємних якостей її характеру.


Підгалянська вівчарка не любить працювати з примусу і від неї не слід очікувати повного послуху і покори, все, що вона робить, робить лише через любов до свого господаря.

Йому необхідний тісний контакт зі своєю сім’єю, причому краще за все вона почуває себе в будинку з ділянкою, коли сама може вирішувати, гуляти їй на вулиці, чи залишитись вдома.



При правильному вихованні агресивність її в сім’ї абсолютно виключена. По відношенню до чужих підгалянська вівчарка поводить себе насторожено і стримано, але не нападає, а зуби показує лише в крайньому випадку.



Цей великий білий пес є розумним, самостійним, веселим, нервово стійким, сміливим, розсудливим і гоноровим. Має сильне почуття справедливості, а за виказану доброту у відношенні відповідає вірністю і великою любов’ю.

Не зносить брутального поводження і пам’ятає образи. Легко вчиться, але не можна його навчати опираючись на фізичний примус.



  Ця величезна біла собака є дуже незалежна. В роботі пильна і активна. Її можна утримувати як в домі, так і у вольєрі.

Щасливий підгалянець – це пес, який живе у сталому контакті з власником, його родиною, який крім повної миски щоденно отримує порцію пестощів і при цьому може віддячити своєю працею, пильнуючи «родинну» територію.

Якщо Ви хочете мати пса, мешкаєте в будинку з подвір’ям, є рішучою людиною, але лагідною і сердечною (вертаючись змученим з роботи, завжди знайдете сили, щоб поцілувати дружину (чоловіка), пригорнути дитину, приласкати пса), то Ви є відмінним кандидатом, щоб стати власником підгалянської вівчарки!
Категорія: Мої статті | Додав: vrednota (2012-04-29)
Переглядів: 1091 | Теги: татранська вівчарка, Польська підгалянська вівчарка, история происхождения, татранская овчарка, історія походження, щенки, польская подгалянская овчарка | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Бесплатные счётчики Общение членов Кинологического Союза Украины на любые темы Форум Притулок для тварин "Милосердя"